• admin
  • Комментариев: 0
  • Просмотров: 203
  • 5-11-2014, 20:53

Держава на східному узбережжі Середземного моря. Територія - 10,4 тис. кв. км. Населення - близько 3 млн. (оцінка 1974 р., офіційного перепису не було з 1932 р.); ок. 90% -араби (ліванці), решта - вірмени, курди, греки та ін Проживає близько 400 тис. палестинських біженців. Столиця-Бейрут (1 млн. жит.). Держ. мова - арабська. Населення сповідує іслам і християнство.

З початку XVI ст. і до закінчення першої світової війни Ліван входив до складу Османської (Турецької) імперії Восени 1918 р. країну окупували англо-французькі війська. З 1920 р. Ліван - підмандатна територія Франції. 26.У 1926 р. французький верховний комісар оприлюднив конституції, з до-рій Ліван був проголошений республікою, але Франція залишала за собою контроль за його зовнішніми зносинами і обороною. Після скасування статей конституції, які обмежували суверенітет країни, 22.XI 1943 р. Ліван був офіційно проголошений незалежною республікою. Однак лише 31.XII 1946 р. завершився повний виведення французьких військ з ліванської території. Рішучий виступ у 1958 р. СРСР та інших з> циалистических, а також арабських країн призвело до провалу втручання в Ліван з боку США.

На території країни діють організації Палестинського руху опору (ГДС), що співпрацюють з ліванськими Національно-патріотичними силами (НПС). З кінця 60-х рр. імперіалістичні сили, Ізраїль і ліванські правохристиянські реакційні кола прагнуть розгромити загони ГДС в цій країні. З цією метою Ізраїль неодноразово вчиняв акти агресії проти Лівану, в 1969 і 1973 рр. удар по ПДС намагалися завдати праві ліванські сили З 1975 р. з незначними перервами між право-християнськими силами, к-рие підтримує Ізраїль, і блоком ПДС - НПС триває збройний конфлікт, що набув у період з квітня 1975 р. по жовтень 1976 р характер громадянської війни В ході її загинуло близько 30 тис. чол , країні був нанесений матеріальний збиток у 10 млрд. дол. Збройна боротьба була припинена лише після введення в Ліван у відповідності з рішеннями нарад у верхах арабських країн в Ер-Ріяді і Каїрі (жовтень 1976 р) «міжарабських сил стримування» (МСС), основу яких (30 тис) склали знаходилися в Лівані сирійські війська.

З лютого 1978 р. правохрисгианские сили Лівану періодично ведуть військові дії проти сирійських військ, які входять до МСС, домагаючись їх виведення з країни.

У березні 1978 р. Ізраїль здійснив широкомасштабну агресію на півдні Лівану За рішенням Ради Безпеки ООН у цей район були направлені тимчасові сили ООН у Лівані (ВСООНЛ) для спостереження за висновком ізраїльських військ. Ізраїль передав окуповані ним прикордонні райони правохристианской «Армії захисту півдня Лівану», до-раю перешкоджає відновленню там влади законного уряду. З цього приводу уряд Лівану неодноразово зверталася до Ради Безпеки ООН.

Агресивні дії Ізраїлю проти Лівану ще більше посилилися після укладення сепаратного мирного» єгипетсько-ізраїльського договору (березень 1979 р.). Ситуація в Лівані обстановка загрожує загрозою розколу країни і виникнення нового вогнища війни на Близькому Сході.

Ліван підтримав рішення арабських нарад у верхах в Багдаді (листопад 1978 р.) та Тунісі (листопад 1979 р.), в яких містилося засудження політики сепаратних угод, проведеної Єгиптом і Ізраїлем під егідою США.

Ліван - республіка. Глава держави - президент, що обирається парламентом на 6 років (з 23.IX 1976 р. В. Саркіс). Вищий законодавчий орган - однопалатний парламент, що обирається на 4 роки за принципом представництва від релігійних громад. Виконавча влада належить Раді міністрів на чолі з прем'єр-міністром (з 9.XII 1976 р. - С. Хосс). На основі так зв. Національного пакту 1943 р, укладеного буржуазно-націоналістичними лідерами християнських і мусульманських громад, що президентом країни може бути тільки християнин-мароніт, прем'єр-міністром - мусульманин-суніт, головою парламенту - мусульманин-шиїт.

У країні кілька десятків політичних партій і організацій. Серед правохристиянських партій найбільш великою є партія "Катаїб» (фалангісти), заснована в 1936 р. як воєнізованої молодіжної організації маронітської громади. Її соціальна база - дрібнобуржуазні верстви міста і села. Національно-ліберальна партія (НЛП) -утворена в 1958 р., виражає інтереси маронітської буржуазії, поміщиків і духовенства. «Катаїб» і НЛП розташовують збройними загонами в кілька десятків тисяч людей. Об'єднані з іншими правохристианскими силами так звана «Ліванський фронт», який виступає з антиарабских позицій, за ліквідацію палестинського присутності в Лівані. Партія Національний блок - заснована в 1943 р., виражає інтереси помірно-ліберальних верств маронітської буржуазії.

Прогресивні національно-патріотичні сили країни представлені Ліванської комм> комуністичної партією, Прогресивно-соціалістичною партією і рядом інших організацій Ліванська комуністична партія (ЛКП) - створена в 1924 р. Бореться за встановлення національно-демократичного режиму, за політичну та економічну незалежність Лівану. Голова ЛКП - Н. Шауи. Генеральний секретар ЦК ЛКП - Ж. Хауї. Прогресивно-соціалістична партія Лівану - заснована у 1949 р., об'єднує частину інтелігенції, дрібної буржуазії, селян, користується впливом серед друзької громади

Економіка Лівану характеризується досить високим порівняно з іншими арабськими країнами рівнем розвитку торгівлі, банківської справи і туризму, у той час як пром-сть і сіл. госп-во відіграють значно меншу роль. Відновлення економіки після війни 1975-76 рр. йде вкрай повільними темпами в результаті збереження в країні постійної напруженості. Ділова активність в економічній області оцінюється приблизно в 60% порівняно з довоєнним рівнем Ряд пром. підприємств простоює, в результаті чого багато кваліфіковані робітники і службовці змушені були покинути країну (тільки в 1978 р. з Лівану виїхало 200 тис. осіб).

Одна з основних галузей економіки - зовнішня торгівля. За рахунок імпорту задовольняється значна частина потреб країни в продовольчих товарах, сировина, машинах і устаткуванні, а також пром. товари широкого споживання. У той же час на експорт поставляється значна частина пром. і з-х. продукції (мінеральні і хімічні продукти, металовироби, електротехнічні прилади, текстиль тощо). Приблизно 90% експорту направляються на ринки арабських країн імпортуються товари гол. чин. з розвинених капіталістичних країн, за винятком нафти, що поставляється Саудівською Аравією. Обсяг товарообігу в 1979 р. склав 9,8 млрд л. ф , в т. ч. імпорт - 8,5 млрд. л. ф., експорт - 1,3 млрд Дефіцит торгового балансу, що покриваються за рахунок переказів від емігрантів і надходження іноземним грома. допомоги, у 1979 р. дорівнював 4,3 млрд л. ф.

Бейрут - провідний банківський центр в регіоні. У ньому діють 75 комерційних банків (в 1979 р. їх актпсы склали 16,9 млрд л. ф.), з яких 45 належать або контролюються іноземним грома капіталом.

В останні роки значно зменшилася активність в області туризму, к-рий в довоєнний час давав до 20% всіх поступленчй до держбюджету

На частку пром-сті доводиться ок 15% нац. доходу. Найбільш розвинуті галузі пром-сть будматеріалів, нафтопереробна, текстильна і харчова. У 1979 р. вироблено: нафтопродуктів - 1757 тис т, цементу-1550 тис. т, вироблено электроэнерп-ш ок 1768 млн квт-ч.

Сів. госп-во дає близько 10% нац. доходу. Основний напрямок у сел. госп-ві - вироб-во цитрусових, яблук, олищж і овочів, характеризується високим ступенем інтенсифікації; зосереджено гл. обр у великих поміщицьких госп-вах. Вирощують також зернові і баштанні культури, тютюн і виноград. Збір у 1979 р. (тис. м): цитрусові - 255, яблука-140, оливки - 38, тютюн - 4,5, пшениця - 55

Основний вид транспорту - автомобільний. Довжина автошляхів - 7,7 тис. км, жєл. доріг - 408 км

Грошова одиниця - ліванський фунт. 100 к. ф.= 19,66 руб. (лютий 1980 р.).