• admin
  • Комментариев: 0
  • Просмотров: 240
  • 5-11-2014, 21:02

Держава на Близькому Сході. Територія - 14 тис. кв. км (у межах, визначених рішенням Генеральної Асамблеї ООН у листопаді 1947 р.; без 6,7 тис. кв. км, захоплених Ізраїлем під час ізраїльсько-арабської війни 1948-49 рр..). Населення - 3,7 млн, із них євреїв - 3,2 млн., арабів - близько 0,5 млн. (1979). Головний економічний і культурний центр - Тель-Авів (343 тис. жит., 1977р ). В січні 1950 р, всупереч резолюції ООН (1947 р ), ізраїльська влада оголосила Єрусалим столицею держави і перевели більшість урядових установ зайняту Ізраїлем під час війни 1948-49 рр. західну частину міста. Ні СРСР, ні інші великі держави не визнали Єрусалим столицею Ізраїлю. В результаті ізраїльської агресії в червні 1967 р. була приєднана східна частина Єрусалима. В серпні 1980 р. ізраїльський парламент проголосив Єрусалим «вічного» і «неподільною» столицею Ізраїлю. Рада Безпеки ООН оголосив це рішення Ізраїлю недійсним і вимагає його скасування. Офіційний мову - іврит. Держ релігія - іудаїзм.

Ізраїль утворений 14. V 1948 р. у відповідності з рішенням ГА ООН від 29.11. 1947 р. про скасування англійського мандату на Палестину і створення на її території незалежних держав - єврейської та арабської. Арабська держава на території Палестини створено не було, а Ізраїль в результаті війни 1948-49 рр. анексував частину відведеної для арабської держави території.

На протязі всього існування Ізраїль проводить агресивну, експансіоністську політику щодо сусідніх арабських держав У жовтні - листопаді 1956 р. він брав участь разом з Англією та Францією в агресії проти Єгипту. У червні 1967 р. Ізраїль здійснив агресію проти Єгипту, Сирії та Йорданії і окупував частину території цих держав загальною площею св. 68 тис кв. км. При підтримці і широкої допомогою імперіалістичних держав, насамперед США, і світового сіонізму правлячі кола Ізраїлю прагнули насамперед підірвати прогресивні режими в Єгипті і Сирії і в кінцевому підсумку сприяти реставрації імперіалістичного впливу на всьому Близькому Сході. Ізраїльський уряд вперто саботує всі зусилля, спрямовані на справедливе мирне врегулювання близькосхідної кризи, на виконання резолюцій Ради Безпеки та Генеральної Асамблеї ООН, що передбачали виведення ізраїльських військ з усіх окупованих територій На захоплених територіях ізраїльські власті проводять політику гноблення і придушення арабського населення, здійснюють колонізацію цих земель, створюючи на них ізраїльські поселення.

Авантюристична, аннексионистская політика ізраїльських правлячих кіл призвела в жовтні 1973 р. до нової ескалації військових дій на Близькому Сході, в результаті яких Ізраїль поніс великі втрати в живій силі і техніці. Зміцнення боєздатності армій арабських держав, зросла ізоляція Ізраїлю на міжнародній арені, тиск світової громадської думки - все це змусило уряд Ізраїлю погодитися на участь у мирній конференції по Близькому Сходу в Женеві (грудень 1973 р.). У січні 1974 р. і у вересні 1975 р. Ізраїль підписав з Єгиптом, а в травні 1974 р. - з Сирією угоди про роз'єднання військ і створення між ними буферних зон з розміщенням в них надзвичайних сил ООН.

Однак уряд Ізраїлю не відмовився від своєї політики «з позиції сили». Прагнучи завдати удару по силам палестинського руху опору, Ізраїлю у березні 1978 р. окупували південну частину Лівану, а потім передав ключові позиції в цьому районі правохристианским ліванським силам, к-рие відмовляються визнавати владу центрального уряду. Ізраїль систематично здійснює військові напади на ліванські населені пункти і табору палестинських біженців, розпалює збройні зіткнення всередині Лівану, створюючи загрозу розколу країни. У березні 1979 р. при активній участі США Ізраїль уклав з Єгиптом сепаратний мирний договір, спрямований в обмін на поступове виведення ізраїльських військ з території Синая на закріплення, причому на невизначений час, окупації Ізраїлем Західного берега р. Йордан, сектора Газа і Голанських висот, встановлення військово-політичного співробітництва двох держав, посилення американської присутності на Близькому Сході. Не вирішуючи жодного корінного питання близькосхідного врегулювання, повністю ігноруючи права палестинського арабського народу, ізраїльсько-єгипетський угоду лише ще більше загострює обстановку, веде до небезпеки нового збройного конфлікту в цьому районі світу.

СРСР рішуче виступає на підтримку справедливої боротьби арабських народів, за кардинальне політичне врегулювання і встановлення міцного миру на Близькому Сході на основі виведення ізраїльських військ з усіх окупованих в 1967 р. арабських територій, включаючи східну частину Єрусалима, і здійснення невід'ємних прав палестинського арабського народу, в т. ч. його права на самовизначення і створення власної незалежної держави, а також припинення стану війни між відповідними арабськими державами та Ізраїлем та забезпечення міжнародних гарантій безпеки всіх держав Близького Сходу, їх права на незалежне існування і розвиток. При цьому СРСР виходить з того, що тільки припинення політики сепаратних угод може відкрити шлях до такого всеосяжного врегулювання.

Ізраїль - республіка. Вищий законодавчий орган - кнесет (парламент). Виконавча влада належить уряду. Президент - В. Навона Прем'єр-міністр - М .Бегин.

Найбільш реакційна політична угруповання Ізраїлю - блок "Лікуд", що виник у 1973 р.; в нього входять блок Гахал (партія «Херут» та Ліберальна) та нек-рие дрібні політичні угруповання. «Лікуд» відображає інтереси великої ізраїльської буржуазії, відкрито проповідує ідеї територіальної експансії. Лідер - М. Бегін. Партія праці Ізраїлю (МАІ) - найбільша політична партія, утворена в 1968 р. в результаті злиття трьох сіоністських партій - Мапай, Рафі і Ахдут Розлучення, буржуазно-националистнческзя партія, що маскується під соціал-демократичну. Після парламентських виборів 1977 р знаходиться в опозиції. Об'єднана робоча партія (Мапаы)-заснована у 1948 р, сіоністська соціал-демократична партія, що претендує на відображення інтересів трудящих, фактично змикається з буржуазно-націоналістичними партіями. МАІ і Мапам утворюють єдиний парламентський блок «Маарах».

Основною партією, що відбиває справжні інтереси трудящих країни, як євреїв, так і арабів, є Комуністична партія Ізраїлю (КПІ). Створена у 1919 р. як Соціалістична працюючи партія Палестини Послідовно відстоює принципи пролетарського інтернаціоналізму, бореться за політичну та економічну незалежність країни від імперіалістичних держав, проти експансіоністської політики правлячих кіл, за справедливе і всеобьемлющее мирне врегулювання близькосхідної кризи, за об'єднання в країні всіх сил, які виступають за розвиток Ізраїлю по шляху миру, демократії та соціального прогресу. КПІ є провідною силою Демократичного фронту за мир і рівноправність. Генеральний секретар ЦК КПІ - Меїр Вільнер. Друковані органи - газети «Зо Гадерех» і «Аль-Іттіхад».

Профспілкове об'єднання Гистадрут (Загальна федерація праці) об'єднує більшу частину робітників, селян, службовців. Є власником або співвласником багатьох пром., торгових, будівельних і транспортних компаній. Знаходиться під впливом Партії праці Ізраїлю. Керівництво Гистадрута проводить погоджувальну політику в збиток інтересам трудящих.

Ізраїль - індустріально-аграрна країна Із сировинних ресурсів має лише хімічні солі Мертвого моря і фосфатами. В результаті постійного вливання в Ізраїль капіталу з-за кордону до недавнього часу підтримувалися досить високі темпи економічного розвитку. Однак посилення залежності від іноземним грома. капіталу, безперервна мілітаризація госп-ва, колосальні військові витрати (близько 2/з держ. бюджету) призвели до серйозної кризи в економіці. Країні притаманний значний дефіцит платіжного балансу (4,2 млрд. дол. у 1979 р.). Постійно зростає заборгованість Ізраїлю в іноземним грома. валюті, складаючи в розрахунку на душу населення найвищий рівень у світі.

Основні галузі пром-сті: харчова, текстильна, швейна, хімічна, алмазообрабатывающая. Отримали розвиток електротехнічна, електронна, машинобудівна і нек-рие інші галузі, які працюють в основному на військові цілі.

Головна с.-г. культура - цитрусові (середньорічний збір приблизно 1,5 млн. т). Розвинене овочівництво, садівництво, квітникарство. Зернові культури представлені пшеницею, ячменем, сорго (збір зернових і бобових культур не задовольняє потреби населення). Значного розвитку набуло птахівництво.

Довжина магістральних автодоріг - 3,4 тис. км, основних ж.-д. ліній - 484 км

Грошова одиниця - шекель. 4,4 шекеля = 1 ам дол. (травень 1980 р.).

Для зовнішньої торгівлі характерний постійний дефіцит. Основні торгові партнери країни «Спільного ринку» і США

У 1979 р. ціни на товари зросли на 120-150% За офіційними даними на кінець 1979 р. частка доходів 20% самого знедоленого населення країни скоротилася за останні два роки з 7,4 до 6,9%. У той же час частка доходів 20% найзаможнішого населення збільшилася з 40,7 до 42,7%. В країні росте страйковий рух, посилилася еміграція (св. 20 тис. чол. щорічно).