• admin
  • Комментариев: 0
  • Просмотров: 241
  • 12-11-2014, 20:51

Держава в Північній Америці. Територія - 9364 тис. кв. км. Населення - ок. 222 млн. (січень 1980 р.), склалося в результаті масової імміграції, гол. чин. з Європи, і ввезення негрів-рабів з Африки. Нині 95% населення становлять особи, які народилися в США. Негритянське населення (близько 30 млн.), а також американці мексиканського (ок. 6,3 млн ), пуерторіканського (1,6 млн.) походження і ряд інших нац. меншин. Залишки значно винищений корінного населення країни - індіанці (близько 800 тис., 1970 р.) та ескімоси (на Алясці) - в переважній більшості проживають в резервації. Столиця - Вашингтон (з передмістями - 3 млн., 1975 р.). Держ. мова - англійська. Велика частина віруючих (близько 72 млн.) належить до протестантської церкви, ок. 49 млн. - католики.

США мають ряд володінь: Пуерто-Ріко і Віргінські о-ви в Карібському морі, Східне Самоа, Гуам та ін. в Тихому океані. Під управлінням США перебуває підопічна територія ООН - Тихоокеанські острови (Мікронезія). В порушення Статуту ООН США роблять кроки по розчленування цієї території і перетворення в свій колоніальний придаток.

У XVI ст. розпочалася колонізація Північної Америки європейцями, до-рую здійснювали гол. чин. Іспанія, Англія, Франція. Процес колонізації супроводжувався війнами з індіанцями, захопленням їх земель. У першій половині XVII ст. почався завезення негрів-рабів з Африки. У середині XVIII ст. Англія затвердила своє колоніальне панування в східній частині Північної Америки. В ході війни за незалежність (1775-83 рр.) 13 англійських колоній об'єдналися в Сполучені Штати Америки (1776), у влади в країні закріпилися буржуазія й плантатори-рабовласники. У результаті громадянської війни (1861-65 рр..) між буржуазною північчю країни і південними рабовласницькими штатами було законодавчо скасоване рабство. У наступний період США стають високорозвиненою капіталістичною країною. К. кінця XIX в. американський капіталізм вступив у стадію імперіалізму, у країні підсилився робочий рух. З кінця XIX в. правлячі кола США активно включаються в боротьбу за переділ миру, за завоювання пануючого положення на світовому ринку, широко розгортають колоніальну экспансшо, в першу чергу в Латинській Америці США взяли участь у першій світовій війні (оголосили війну Німеччини у квітні 1917 р.).

Дипломатичні відносини між США і СРСР були встановлені в 1933 р. У роки другої світової війни США були союзником СРСР та інших країн антигітлерівської коаліції в боротьбі проти агресії фашистський Німеччини та її сателітів.

Після другої світової війни США стали головним оплотом світового імперіалізму. В основу зовнішньої політики імперіалізму США було покладено прагнення будь-якими способами перешкодити зміцненню позицій соціалізму зупинити наростаючий наступ світових революційних сил затримати незворотний процес занепаду капіталізму. Вістрі агрессивнои стратегії імперіалізму США спрямовувалося передусім СРСР та інших соціалістичних країн. У цих цілях США створив у багатьох районах світу різні військові блоки (НАТО, СЕАТО, АНЗЮС, СЕНТО та ін), розкинув мережу численних військових баз, розгорнув гонку озброєнь, провокував небезпечні міжнародні кризи, намагався придушити визвольну боротьбу народів, у т. ч. і шляхом прямого військового втручання. Докорінні зміни в співвідношенні сил на світовій арені, насамперед у результаті зростання могутності і зміцнення згуртованості країн социалистичеокого співдружності, активна, послідовна боротьба СРСР за мир і міжнародне співробітництво, за свободу і незалежність народів призвели у 70-х рр. до позитивного повороту в розвитку міжнародних відносин від «холодної війни» до розрядки напряженнсти до все більшого утвердження в практиці міжнародного життя принципів мирного співіснування держав з різним суспільним ладом.

Найважливіше значення для ослаблення загрози світової термоядерної війни і зміцнення загального миру мали досягнуті в 1972-1975 рр. в результаті радянсько-американських переговорів на вищому рівні угоди і домовленості, серед яких провідну роль відіграють насамперед Основи взаємовідносин між СРСР і США. Угода про запобігання ядерної війни і ряд договорів і угода про обмеження стратегічних озброєнь. Ом заклали фундамент і створили перспективи для поглиблення і розширення співробітництва між СРСР і США.

Радянський Союз послідовно виступав за позитивний розвиток радянсько-американських відносин в інтересах подальшого оздоровлення міжнародної обстановки, закріплення розрядки і зміцнення загального миру. На радянсько-американської зустрічі на вищому рівні у Відні в червні 1979 р. був підписаний Договір між СРСР і США про обмеження стратегічних наступальних озброєнь, заснований на принципі рівності та однакової безпеки сторін Набуття чинності цього договору створило б певну перешкоду на шляху подальшого накопичення найбільш руйнівних і дорогих видів озброєнь, продовжило б розпочатий з ініціативи СРСР процес приборкання гонки озброєнь, могло б мати позитивний вплив на міжнародний клімат у цілому.

Адміністрація США стала на шлях підриву розрядки і загострення міжнародної обстановки. Мілітаристські тенденції в політиці США знайшли своє вираження в нав'язаній НАТО збільшення військових бюджетів, рішенні про розміщення в ряді західноєвропейських країн нових ракетно-ядерних засобів середньої дальності, у форсуванні широких довгострокових програм озброєнь, створення нових військових баз, в т. ч. на Близькому Сході та в районі Індійського океану, в освіті так. зв. «корпусу швидкого реагування» - інструменту політики військового втручання. На 1981 фін. р. військовий бюджет країни передбачає витрати в 171,5 млрд. дол.

Адміністрація США під надуманими приводами зробила ряд односторонніх кроків, спрямованих на згортання та ускладнення радянсько-американських відносин. У їх числі - заморожування ратифікації Договору про ОСО-2, підрив торговельно-економічних зв'язків, припинення переговорів з низки питань двосторонніх відносин, порушення багатьох угод і домовленостей, включаючи область науково-технічних і культурних зв'язків, наклепницька антирадянська кампанія, спрямована на подальше ускладнення радянсько-американських відносин, на повернення до часів «холодної війни».

Внутрішнє становище США в останні роки визначається глибокими кризовими явищами в економіці, подальшим загостренням соціальних та політичних суперечностей, посиленням класової боротьби.

США - федеративна республіка, що складається з 50 штатів і федерального округу Колумбія. Глава держави, уряду і головнокомандувач збройними силами - президент (Джеймс Картер - з 20.I 1977 р.). Президент призначає кабінет (уряд). Вищий законодавчий орган - конгрес США складається з двох палат: палати представників і сенату.

У США склалася так зв. двопартійна система, при до-рій у влади змінюють один одного основні партії монополістичного капіталу - Республіканська і Демократична. Відмінності між цими партіями не мають принципового характеру. Вони в рівній мірі служать корінним інтересам монополій, відображаючи в той чи інший період розбіжності серед монополістичних угруповань і пристосовуючись у нек-рой ступеня до певним настроям виборців. На президентських виборах 1976 р. переміг кандидат Демократичної партії. Демократична партія має більшість у конгресі.

Комуністична партія США - заснована 1.IX 1919 р. Послідовно і мужньо бореться за інтереси робітничого класу і всіх трудящих, за рівноправність негритянського народу, за демократію, соціальний прогрес і світ. Незважаючи на протидію з боку реакції, вона все активніше розширює свою участь і вплив у політичному житті країни, наполегливо виступає за поліпшення радянсько-американських відносин та розвиток дружби між народами США та СРСР в ім'я зміцнення загального миру. Національний голова - Генрі Уїнстон, Генеральний секретар - Гес Хол Друкований орган КП США - газета «Дейлі уорлд», теоретичний орган - журнал «Политикл афферс».

У профспілках США організовано близько 20 млн. чол. - лише приблизно п'ята частина працюючих за наймом. Основне профспілкове об'єднання, - Американська федерація праці.- Конгрес виробничих профспілок (АФТ - КПП)-ок. 13,6 млн. чол. Вище керівництво АФТ - КПП нав'язує профспілкам політику класового співробітництва, антикомунізму. З програмою активної боротьби за інтереси робітників виступає цілий ряд незалежних профспілок.

У русі за мир і розрядку міжнародної напруженості беруть участь різні організації - як загальнонаціональні, так і місцеві. Важливу роль відіграє Рада миру США, створений у 1979 р. Активну боротьбу ведуть молодіжні організації, особливо Спілка молодих робітників за звільнення.

Основні організації в негритянському русі: Конференція християнського керівництва на Півдні, американський Негритянський профспілковий рада, Національна асоціація сприяння прогресу кольорового населення. Конгрес расової рівності, Національна міська ліга, Союз боротьби проти расових і політичних переслідувань.

Провідні організації ділових кіл - Національна асоціація промисловців і Торгова палата Основними організаціями ультраправих і расистів є Американська незалежна партія, «Суспільство Джона Бэрча», Ку-клукс-клан, Минитмены, Лобі свободи, Націонал-соціалістська партія білої людини та ін.

США - найбільш економічно розвинена держава капіталістичного світу.

США - країна панування монополістичного капіталу. До числа старих провідних монополістичних груп належать групи Морганів, Рокфеллерів, Дюпонів, Меллонів, клівлендський, чиказька. За післявоєнні роки важливий вплив на життя всієї країни придбали каліфорнійська, техаська і ряд інших нових могутніх монополістичних угруповань. У 1973 р. 200 найбільших корпорацій володіли приблизно 57% всіх активів.

На частку 1% американців, що володіють власністю на суму св. 500 тис. дол., припадає 34% всього нац. багатства США, а на частку 3% американців, що володіють активами і особистим надбанням у розмірі від 100 тис. дол. і вище, припадає 57% нац. багатства. Неухильно зростають прибутки монополій: з 1970 по 1979 р. чисті прибутки зросли з 44 млрд. до 151 млрд. дол.

Монополії США посилюють експорт капіталу, прагнучи підпорядкувати собі економіку багатьох капіталістичних і що недавно одержали незалежність країн. З 1945 по 1978 р. прямі закордонні капіталовкладення американських монополій зросли з 14,7 млрд. до 165 млрд. дол. У 1976 р. дохід США від закордонних капіталовкладень склав близько 18,8 млрд. дол.

Провідну роль в економіці відіграє пром-сть, особливо металургія, машинобудування і приладобудування, електронна і електротехнічна, нафтова, хімічна, автомобільна, авіаційна. У 1979 р. було вироблено (у млн. т): сталі - 126, вугілля - 700, нафти (включаючи газовий конденсат) - 504, вироблено 2500 млрд. квт.-ч. електроенергії, випущено 11,3 млн. автомобілів.

Сів. госп-во є высокомеханизированной і великотоварній галуззю економіки. Процес концентрації вироб-ва розвивався на основі розорення і витіснення дрібних фермерів. З 1945 р. по 1979 р. кількість ферм зменшилась з 5,25 млн. до 2,33 млн. У 1979 р. було вироблено 64 млн. т продовольчого зерна, 229 млн. т фуражного зерна, 3,23 млн. т. бавовни-волокна. Налічувалося близько 123 млн. голів великої рогатої худоби, 55 млн. свиней, 12,7 млн. овець.

Протяжність автодорожньої мережі в 1975 р. - близько 5 млн. км (в основному з твердим покриттям). Довжина жел. доріг - 331 тис. км. Авіалініями пов'язані всі найбільші міста країни, у свою чергу США пов'язані з багатьма країнами світу. Розвинений морський транспорт (в 1975 р. - близько 1 тис. морських суден).

Грошова одиниця - долар. В результаті подвійного девальвації (в 1971 і 1973 рр.) і подальшого падіння реальної вартості офіційний курс долара на 1.03. 1980 р. становив: 100 дол.= 64,75 руб. Основні торгові партнери: Канада, Японія, країни Західної Європи, Латинської Америки, Близького Сходу.

Розвиток капіталістичної економіки США після другої світової війни характеризується нерівномірністю, переривається періодичними економічними кризами і пром. спадами (в 1948-49 рр., 1953-54 рр., 1957-58 рр.., 1969-70 роках, 1974-75 рр..).

Економічна криза 1974-1975 рр. по своїй гостроті і глибині не мав собі рівних з 30-х рр. Різке скорочення вироб-ва і зростання безробіття переплелися з такими потрясіннями капіталістичного госп-ва, як енергетичний, валютний та сировинної кризи. Особливу гостроту кризових процесів надала інфляція, що досягла небачених раніше темпів. Пожвавлення економіки носила нестійкий характер. Лише навесні 1977 р. пром. вироб-во достшло рівня кінця 1973 р. Тим не менш кризові явища раніше позначались на економічному розвитку. У 1979 р. відбулося подальше загострення економічних труднощів, а з весни 1980 р. США вступили в період економічного спаду. Різко знизилося виробництво в ряді провідних галузей пром-сті, значно зросло безробіття (до 8,2 млн. чол. до червня 1980 р.).

Масове безробіття набула постійного характеру. У 70-х рр. вона склала 6,2% всієї робочої сили у порівнянні з 4,8% у 60-х рр. Систематичний зростання інфляції призвело до збільшення вартості життя в 70-х рр. приблизно в 2 рази. Лише в 1979 р. інфляція зросла на 13,3%, що є найбільшим річним зростанням з 1946 р., а реальний дохід трудящих скоротився на 3,3%. При цьому купівельна здатність робітника в середньому в 1979 р. знизилася на 5,3%. На становищі трудящих особливо позначився значне зростання вартості квартплати, медичного обслуговування, пального і електроенергії, продовольства та одягу. Особливі труднощі відчувають негритянські трудящі, робітники пуерто-ріканського, мексиканського походження і ряду інших нац. меншин. Їх дохід складає менше 60% доходу білих сімей.